Для великих компаній, таких як Microsoft, питання живлення та охолодження масштабних центрів обробки даних завжди актуальне. Ці ЦОДи мають бути розташовані в геологічно стабільних регіонах із достатньою кількістю електроенергії та води, щоб охолоджувати їх і дозволяти їм працювати безперервно, а також розвиватися відповідно до майбутніх потреб. Останнім часом це стало проблемою, коли електромережі виходять з ладу в деяких регіонах через надмірне використання, яке зазвичай спричинене спекою. Microsoft прагне уникнути цієї потенційної проблеми, повністю відключивши свої центри обробки даних від мережі. Натомість корпорація планує побудувати власну мережу, що буде живитися від невеликого ядерного реактора.
Про такі плани Microsoft можна зробити висновок зі списку вакансій «головного менеджера програми з ядерних технологій». У списку зазначено, що компанія шукає когось, хто б дослідив, як інтегрувати малий модульний реактор (Small modular reactor, SMR) у живлення своїх центрів обробки даних, тому висновки тут фактично однозначні. Спеціально шукають цю особу для виконання «технічної оцінки інтеграції SMR і мікрореакторів для живлення центрів обробки даних, у яких розміщено Microsoft Cloud і AI».
Так звані малі модульні реактори набагато менші за існуючі атомні електростанції, що дозволяє розташувати їх безпосередньо біля центру обробки даних. Це суміжність усуває будь-які проблеми, пов’язані з передачею електроенергії на великі відстані. До того ж чимало американських компаній шукають доступні способи переходу на чисту енергію для своїх центрів обробки даних. Невеликий реактор, наприклад, від NuScale, може забезпечувати потужність 154 МВт протягом 12 років без необхідності дозаправки. Для прикладу, мікрореактор типу Voygr-12 потребує близько 13 гектарів, в порівнянні з 24 тисячі гектарів для вітровоїї генерації аналогічної потужності та 4 тисячі га для сонячної, згідно з оцінками експертів.
Існує кілька конструкцій SMR, починаючи від зменшених версій існуючих конструкцій до цілком нових реакторів IV покоління. Зокрема є пристрої на теплових нейтронах (VHTR), на швидких нейтронах, на швидких нейтронах з натрієвим чи зі свинцевим носієм тощо.
Цей крок є наслідком попередніх тестових проектів Microsoft із розміщення центрів обробки даних під водою, щоб зменшити проблеми з охолодженням. Хоча перші випробування цих підводних пристроїв були успішними, Microsoft навряд чи зможе масштабувати цей проект. Довгостроковий вплив такої кількості тепла, що надходить у місцеву морську екосистему, також потребує дослідження.
Директор із розробки ядерних технологій Microsoft написав про нову посаду в LinkedIn, описавши її як не просто роботу, а справжній виклик. Та ймовірно для реалізації такого проекту знадобляться багато років. Наприклад, невеликий модульний реактор NuScale був схвалений Комісією з ядерного регулювання для використання в США, але не очікується, що завод буде повністю запущений до 2029 року.
