Перш за все, жорсткі диски більш вигідні при послідовних робочих навантаженнях. Хоча флеш-пам'ять має кращі характеристики довільного введення-виводу в порівнянні з жорсткими дисками порівнянної щільності. Наприклад, у системах обробки транзакцій, при запиті клієнтських рахунків і балансів у базі даних, же присутнє читання невеликих обсягів даних у режимі довільного доступу.

Однак розрив у продуктивності між флеш-пам'яттю та жорстким диском при виконанні послідовних операцій введення-виведення набагато менший. Послідовні робочі навантаження сканують великі файли даних від першого до останнього байта, наприклад, при створенні або зчитуванні величезних медичних зображень, таких як МРТ-знімки, резервного копіювання або відновлення файлу резервної копії, а також при передачі потокового відео. Притому що за ціною за гігабайт SSD та HDD сьогодні все ще різняться доволі суттєво.

Ще один варіант застосування, де перевага надається жорстким дискам – неструктуровані дані петабайтних масштабів. Тут SSD високої щільності не можуть повністю замінити HDD за продуктивністю та вартістю. У системах зберігання петабайтних масивів неструктурованих даних (в основному файлових та об'єктних) в основному використовуються жорсткі диски, що обумовлено їх високою щільністю, продуктивністю та надійністю, а також низькою вартістю гігабайта ємності.

В найближчому майбутньому HDD залишаться життєздатним варіантом для багатьох профілів робочих навантажень з неструктурованими даними петабайтного масштабу, особливо якщо враховувати їх вартість у перерахунку на терабайт даних.