Вчених давно хвилювало питання, чи існувало колись життя на Марсі. Однак еволюція планети Марса, як і Землі, обумовлена геологічною поведінкою того, що знаходиться в середині планети. Саме тому вчені довго гадали, чи має Марс таке ж ядро, як у Землі, чи щось зовсім інше.
Відповідь стає набагато зрозумілішою завдяки новому дослідженню, в якому використано сейсмічні хвилі, що проходять через Червону планету. Дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences 24 квітня, допомагає підтвердити прогнози експертів щодо того, яким є Марс у своєму центрі. Результат показує, що ядро Марса значно відрізняється від Землі. Це може сформулювати наші уявлення про те, як виглядають планети в інших галактиках.
Ці дані були надані місією InSight, що була запущена п’ять років тому: саме вона скинула на Марс наприкінці 2018 року сейсмометр, тобто прилад, який може вимірювати землетруси та виверження вулканів.
Результати показують, що Марс, швидше за все, має повністю рідке ядро. Це відрізняє його від Землі, яка має поєднання рідкого зовнішнього ядра та твердого внутрішнього ядра. Крім того, ґрунтуючись на тому, як ці сейсмічні хвилі пройшли через планету, можна зробити висновок, з чого ймовірно складається це ядро: вуглецю, сірки, кисню та водню. Але основна його маса — це рідке залізо, яке схоже на ядро Землі; однак на Марсі його недостатньо, щоб планета генерувала сильне магнітне поле. Унікальність ядра Землі дозволяє йому створювати магнітне поле, яке захищає нас від сонячних вітрів, дозволяючи нам утримувати воду. Ядро Марса не створює цього захисного екрану, тому умови на поверхні планети є ворожими для життя.
Існують докази того, що ранній Марс міг бути дуже схожим на Землю, з річками і, можливо, навіть живими організмами. Планетологи вважають, що вона перетворилася на безплідний світ, яким є сьогодні, з двох причин: по-перше, планета періодично змінювала свій нахил порівняно з Сонцем, а це означає, що пори року будуть непередбачуваними або одна сторона планети може ніколи не побачити світла. А по-друге, через розпад її сильного магнітного поля на планеті менше захисного шару, що захищає її від сонячних вітрів.
Відсутність магнітного поля є однією з багатьох причин того, що життя на Марсі було б надзвичайно ворожим для всього живого, особливо для людей, якби деякі з нас колись туди мігрували. Проте в деяких породах є докази того, що Марс колись мав магнітне поле, але воно з часом було втрачено. Це збільшує ймовірність того, що життя могло колись існувати на нашій сусідній планеті, але ми досі не знайшли прямих доказів цього.
NASA намагалася виміряти сейсмічну активність Марса ще в середині 70-х років за допомогою посадкових апаратів «Вікінг-1» і «Вікінг-2». Перший не спрацював, а другий надав суперечливі дані, які могли бути спричинені вітром. Вчені довго чекали, щоб дізнатися якомога більше про внутрішність цієї планети, але варто зазначити, що це лише модель, яка найкраще оцінює те, що насправді знаходиться під мантією Марса. Розгортання багатолокаційної мережі сейсмометрів (як у нас на Землі) та інших експериментальних даних буде критично важливим для повного розкриття таємниць внутрішньої роботи Марса.
