Незважаючи на певне наповнення ЗСУ сучасними цифровими засобами зв’язку, в армії існує багато нереалізованих технологічних та організаційних потреб. Деякі з них “закривають” волонтери, без деяких звикли обходитись, деякі вирішуються доморобно. Кожна з цих потреб - шанс для бізнесу зробити армійський зв’язок ефективнішим, створити робочі місця та заробити гроші.

Якщо, звичайно, вдасться умовити керівництво відповідного головного управління все це закупити.

1. Електроживлення — бич польових засобів зв’язку

Волонтерські побутові бензо- i дизель-генератори не пристосовані для тривалої роботи, не дають достатньо стабільних параметрів напруги та частоти, палять апаратуру та демаскують підрозділ шумом.

Їхній, генераторний, "зоопарк" ускладнює сервісне обслуговування та облік ПММ [паливно-мастильних матеріалів]. Про звукове екранування не йдеться взагалі, і, бува, телеком-обладнання — особливо радіо — не може нормально працювати, коли поруч стукає “дирчик”.

Нагально потрібні стандартизовані генератори — малошумні, в контейнерному виконанні. Крім генераторів, потрібно багато безперебійних джерел живлення, також в польовому виконанні, із системами піклування за акумуляторами та вбудованою захисною автоматикою.

Потрібні міцні кабелі електроживлення, бо зараз часто їх роль відіграє “польовка”. Все це обладнання має бути добре екранованим та заземленим.

Потребують модернізації системи електроживлення КШМ [командно-штабних машин], які відновлюються на ремонтних заводах. Радянські системи електроживлення КШМ були зроблені ґрунтовно, але часом не підлягають відновленню. А також не стандартизовані для використання сучасних засобів.

Замість воювати з акумуляторними батареями, краще вже встановити нові UPS [Uninterruptіble Power Supply, джерело безперебійного живлення - Pед.]. І добре б при відновленні ретельно перевіряти заземлення та електронаведення.

Бажано щоб нові системи електроживлення відповідали за габаритами старим: наприклад, генератор вміщувався б у відповідну нішу командно-штабної машини Р-142, а не “катався” в штабному відсіку; сучасні акумуляторні батареї та автоматика управління також займали штатні місця.

2. Польовий телефон

Збройні Сили відчувають нагальну необхідність у новому польовому телефонному апараті - назвімо його умовно "тапік 2.0". Чинний ТА-57 надійний, виграв не одну війну, але морально застарів, гальмує розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій в армії, та взагалі соромно. Не кажучи вже, що сучасний ТА-57У поступається за надійністю колишньому.

Існує також проблема нестандартизованих акумуляторів, які також поступово виходять з ладу.

Армії конче потрібен цифровий польовий телефон - з цифровою клавіатурою (або без неї, з однією програмованою кнопкою виклику), тоновим набором, швидким набором, гучномовцем, можливістю підключення не тільки до “польовки”, а до портів FXS [Foreign eXchange Subscriber — стандартний роз’єм для підключення аналогового телефону - Pед.] польових телекомунікаційних комплектів.

Опціонально телефон може містити DSL-модем [Digital Subscriber Line, цифрова абонентська лінія — технологія швидкісної передачі даних мідним телефонним кабелем] та приймати шифрований цифровий потік SRTP [Secure Real-time Transport Protocol — протокол передачі шифрованих потокових даних, застосовується в ІР-телефонії].

Про стандартизовану акумуляторну батарею та можливість живлення від бортової мережі КШМ вже сказано.

Бажано також, щоб схема цього апарату була відкрита — аби виробляти та ремонтувати його могло не однe підприємство.

Якщо ж українська промисловість не в змозі виробити такий телефон, то варто закупити його - хоча б у китайців.

А зв’язківцям треба зробіти хоча б нормальний невмирущий перехідник з польовки на RJ11 та RJ45 [Registered Jack, RJ11 — cтандартний роз’єм для підключення аналогового телефону, RJ45 - cтандартний роз’єм для підключення кабелю Ethernet].

3. Зміна концепції штабної машини: менше й універсальніше

Перший важливий момент — командно-штабні машини треба змінити на компактніші. Сучасне телеком-обладнання займає мало місця, радянські командно-штабні машини (КШМ) — надлишкові для нього за вагою. Хоча об’єм комфортний.

Великий розмір машини — значний час на розгортання-згортання. Отже, на часі — мала КШМ. Формат — пікап чи великий джип. Екіпаж — дві-три людини. Час розгортання-згортання — лічені хвилини. Не забувати про електроживлення.

Другий елемент зміни концепції КШМ — гнучкість. Якщо це стара велика машина з кунгом [кузов уніфікований нульового габариту —- стандартний кузов-фургон радянських військових автомобілів] — змонтувати там систему електроживлення, кондиціонування повітря, комфортні робочі місця під ноутбуки та великі монітори, патч-панелі [панелі з роз’ємами для комутації телекомунікаційного обладнання - Pед.].

А замість власне обладнання краще змонтувати місце для нього — віброзахищені 19-дюймові стійки. Куди вже можна оперативно встановлювати (і знімати) апаратуру для виконання конкретних завдань — розгортання телефонної мережі, радіостанцій, каналоутворення або СЗІ [служби захисту інформації — Pед.].

Або ж можна змонтувати місця для розміщення телекомунікаційних комплектів.

4. Телекомунікаційні комплекти

Вітчизняні компанії випускають вдалі телекомунікаційні комплекти (роутер + світч + VoIP-шлюз + блок живлення в одному корпусі). Хочеться таких комплектів побільше, особливо невеликих, взводно-ротного рівня.

Крім власне комплектів, є потреба в їхніх компонентах у польовому виконанні: голосових шлюзах, маршрутизаторах, а також SIP- та PBX-серверів, які б замінили польові "тапікокомутатори" П-193.

Взагалі потрібно більше контейнерних рішень для швидкого розгортання. Генератори, безперебійники, телеком-обладнання, контейнери для особового складу - чергування та відпочинку - на заміну кунгам, та інше.

Крім ЗСУ, такі модулі можуть використовуватись і для цивільних задач, наприклад, для швидкої інтернетизації невеликих поселень.

Має сенс виробляти їх не двом компаніям, а багатьом. Для цього прийняти відкритий стандарт з обладнання та інтерфейсів.

Це також дозволить експлуатантам швидше освоювати різні моделі, вдосконалювати їх, а також пришвидшити сервісне обслуговування. Або об’єднуватись для вирішення задач.

Наприклад, одне підприємство виробляє кунги та контейнери з системами життєзабезпечення та робочими місцями, другe — системи електроживлення, третє — власне телеком-обладнання. А не сучасне "доморобство" за допомогою зварювального апарату та болгарки, без жодних розрахунків енергонавантаження та ергономіки.

5. Армійський мобільний зв'язок

Незважаючи на всі керівні вказівки Генштабу та СБУ, мобільний зв’язок в армії перемогти неможливо. Отже, його треба очолити. Потрібен армійський мобільний телефон. Йдеться не тільки про саму "трубу". Мова — про армійське мобільне рішення.

Воно може включати в себе андроїд-смартфони різних виробників, програмне забезпечення - спеціальну збірку андроїду, серверне обладнання для MDM [Mobile Device Management, сервіс віддаленого управління мобільним пристроєм, який обмежує права користувача — наприклад, встановлювати на нього власні програми або змінювати налаштування], а також корпоративне підключення до мобільних операторів.

А краще взагалі створити віртуального оператора, який мав би змогу: а) працювати в усіх наявних мережах, б) закуповувати в операторів лише передачу даних, і реалізовувати шифровані голосові та інші сервіси через неї. Аналогічно можуть бути підключені планшети та ноутбуки.

6. Армійський Wi-Fi

Де військовий оператор, там має бути й військовий Wi-Fi. Від обмежень технології в аспектах безпеки нікуди не подінемось, тому потрібна надійна система автентифікації — з радіус-сервером, ЕАР тощо — яку б підтримували військові мобільні термінали.

Wi-Fi в армії використовується не тільки як технологія доступу, а й фактично замінює радіорелейні мережі.

Для зручності та надійності не вистачає надійних засобів кріплення направлених антен на щогли.

Також є потреба в дистанційно керованих кріпленнях, які б дозволяли точне донаведення антени, що вже підвішена на великій висоті.

7. Військово-польовий принтер!

Незважаючи на те, що минула вже шоста частина ХХІ-го сторіччя, в армії друкується надзвичайно багато паперових документів: так званих "телеграм", рапортів, наказів, довідок тощо.

Існує такий армійський жарт, що кількість паперових документів критично зросла після появи у Збройних Силах службової електронної пошти [АСУ “Дніпро”]. Якщо раніше під телеграмою мали на увазі коротке та інформативне текстове повідомлення, то тепер це може бути документ з багатьма десятками сторінок додатків.

Передова — не виключення: довідки про втрати, боєзіткнення, рапорти, накази та інше друкується там на звичайних дешевих офісних принтерах. Часто волонтерських, а отже — з елементами зоопарку [нестандартизовані - Ред.]. Вони не витримують навантаження, в них летять картриджи та термоелементи, вони забиваються пилом.

Військово-польовий принтер має бути міцним, швидкопереносним, волого- та пилозахищеним хоча б у зачиненому стані. І в зеленому металевому корпусі, як радіостанція “Либідь”.

Крім власне техніки та обладнання, не вистачає деяких рішень та послуг. Серед них можна відзначити наступне:

8. Проект, який замінить сисадміна у в/ч

Потрібні малі системно-інтеграційні проекти для військових частин, в тому числі для таких, що передислокуються.

Хоча б в обсязі швидкого створення структурованих кабельних систем (СКС — розводка кабелів у будівлі й комутаційні елементи, необхідні для доступу до телекомунікаційних послуг; має бути розширюваною за потреби, тож потребує вдумливих проектування та побудови) в пунктах дислокації, в тому числі польових.

Це потрібно, щоб уникнути нескінчених “шмарклів” у результаті виконання зв’язківцями команд “швидко-блін-телефон-туди-швидко-блін-інтернет-сюди”.

В інтеграційний проект можуть входити також налагодження серверів та їхніх послуг, створення технічної та керівної документації, навчання адміністраторів і користувачів, періодичне сервісне обслуговування.

Все це потрібно, бо сисадміна на кожну військову частину не напасешся.

9. Хмарні програми для армійської пошти

Важливим є створення SaaS в межах АСУ "Дніпро" (Software As A Service — хмарні програмні продукти, які розташовані на віддалених серверах, і доступ до функцій яких виконується через мережу). Це системи електронного документообігу та бухгалтерії.

Впровадження таких систем також потребуватиме навчання та створення інструкцій з експлуатації та сервісу.

Або послуги інформаційної безпеки. З наявним ступенем використання флешок, неліцензійного софту та зоопарку волонтерських ноутбуків, іноді страшно уявити, які "примари" в усьому цьому живуть.

10. Сервісне обслуговування та логістика

Сьогодні, якщо телекомунікаційне обладнання вийшло з ладу, його заміна відбувається через офіційну "переписку по команді" з профільним управлінням. Якщо на заміну є гроші, терміни все одно сягають тижнів. Зазвичай швидше поїхати за заміною самотужки, ніж очікувати пересилання через армійську ФПС [фельд’єгерська поштова служба — Pед.].

Про постачання витратних матеріалів — кріпильних, конекторів, деталей для ремонту, та іншого — не йдеться взагалі. Це все закуповується за кошти бійців та офіцерів. Не кажучи вже про те, що іноді про вихід обладнання з ладу не повідомляють через страх перед покаранням, і ремонтують самотужки.

Армійську систему логістики та сервісного обслуговування не виходить зробити достатньо повороткою через її масштаби. Що ж, можливо, має сенс закуповувати ці послуги у спеціалізованих компаній.

11. Поза рейтингом: люди, люди і ще раз люди

НАТОвські стандарти, які передбачають забезпечення потреб військових частин за рахунок аутсорсингу, а не господарських або караульних нарядів — конче актуальні для військових зв’язківців.

Нижче — коментар колишнього колеги без купюр, який емоційно відображує дійсність нинішнього стану ЗСУ:

“Щоби все це працювало, потрібні фахівці. І фахівці не повинні заступати в наряд на кухню, в наряд на КП [контрольний пункт] чи ще кудись.

Наша армія дуже багато втрачає за рахунок безглуздого застосування фахівців. Мені було цілковито пофіг, чистити картоплю чи тягати дроти - час іде, зарплату платять.

Звісно, це раціонально — заслати фахівця з вищою освітою, що вміє працювати з цифровою технікою, на добу на кухню, а потім — на КП. А через два дні спитати, чого це нема зв’язку з іншим КП. А відповідь проста - взвод був у наряді.

Кадрова проблема не лише в фахівцях, а і в командирах, які не завжди розуміють, що саме робить фахівець. Для деяких командирів налаштування SIP Asterisk роутера виглядало так: “Хрiна ти там клікаєш? Bиходь з інету, починай працювати”. І що на це сказати?”