Ідея глобальної павутини зародилася в голові британського фізика Тіма Бернерс-Лі із дослідницького інституту CERN у Женеві ще в 1989 році. Вченого дуже непокоїв сумнозвісний комунікаційний хаос між різними інститутами та проектами в CERN. Тому Бернерс-Лі почав працювати над проектом впорядкування цього хаосу. І поступово він дійшов до наступних висновків: потрібно створити URL-адреси для веб-адрес, HTML мову для опису сторінок, а також необхідно розробити веб-браузер.
Результат був відкритий світовій громадськості тридцять років тому: 30 квітня 1993 року дослідники з CERN запустили Всесвітню павутину, і це стало початком швидкого розвитку інтернету. Перший веб-сайт мав дещо громіздку адресу, яку було важко запам’ятати: http://info.cern.ch/hypertext/WWW/TheProject.html
Ця сторінка працює до сих пір, хоча за своїм дизайном вона дуже не схожа на сучасні веб-сайти. І на цьому першому у світі веб-сайті все ще є посилання авторів проекту. Зокрема ви там знайдете інформацію про Бернерса-Лі, який згодом отримав лицарське звання. От тільки контактні дані про нього застаріли, бо зараз Тім Бернерс-Лі є професором Массачусетського технологічного інституту (MIT) і очолює кафедру в Оксфордському університеті. Однак донині він очолює Консорціум Всесвітньої павутини (W3C), що був заснував для стандартизації методів WWW.
«WorldWideWeb (W3) — це ініціатива широкомасштабного пошуку гіпермедійної інформації, спрямована на надання універсального доступу до великого всесвіту документів», — оголосили автори проекту. Гіпермедіа походить від гіпертексту і означає тексти, які мають посилання, тобто зв’язки з іншими текстами. Це створює мережу передачі даних, без якої сьогоднішній світ не міг би функціонувати.
Правда сьогодні виявилися певні недоліки цифрової мережі, наприклад ви можете почуватися розгубленим та дезорієнтованим серед величезних обсягів інформації. Вся ідея інтернету полягає в тому, що, принаймні в принципі, кожен може рекламувати та публікувати свої погляди, ідеї, товари та бачення. Це привело до появи фантомних цифрових лідерів, які отримували вірних прихильників саме завдяки великим обсягам дезінформації.
